FacebookTwitterVKontakteПідписатися на RSS

Як психіка реагує на ситуацію із карантином

Поради психолога

У цій статті я хочу вам не давати звичні поради, які ви точно читаєте в різних джерелах та чуєте по телебаченню і радіо. У цій статті я хочу висвітлити причини різної реакції людей на нинішню ситуацію.

До початку карантину кожна людина та кожна родина мала свій звичний ритм життя, певну стабільність та розміреність. Оголошення про карантинні заходи змінили звичний хід подій кожної людини. Батьки стали замислюватися про те, де і з ким залишати своїх малолітніх дітей. Вчителі стали по-новому організовувати освітній процес, здобувати нові навички. Підприємці вибудовують нові фінансові стратегії власного доходу. Люди похилого віку стали менше мігрувати селищем у власних потребах. Комусь довелося відмінити подорож, комусь замовлення, комусь взагалі припинити виробництво. Запасання продуктами, надмірна роздратованість, страх перед невідомим — це все наслідок проживання стресу та кризової ситуації. Відчувати страх та паніку в цій ситуації — нормально, оскільки це нормальна реакція на ненормальні події.

Ситуація, що нині склалася призвела і до змін в психіці людей, що відображається на поведінці і на загальному фізичному стані. Хвилюватися — нормально.Реакції, що ми бачимо зараз у суспільстві — дуже закономірні, адже коли є загроза життю, про яку застерігають у всьому світі — це не може не викликати реакцій. Такий психологічний тиск ніби “вмикає” наш рептилоїдний мозок (мигдаливидне тіло — ділянка головного мозку, що відповідає за реакцію на виживання) і організм людини переходить у стан “бий або втікай”. Чому так відбувається? Коли в нашому житті виникають незаплановані ситуації, наш організм та психіка реагують по-різному. Неочікувана інформація є своєрідним зовнішнім стресовим чинником. Фізіологічно ми теж по-різному реагуємо на стрес. У когось виділяється більше гормону адреналіну, і тоді людина емоційно реагує на все, що відбувається навколо, голосно говорить, жестикулює, фізично активна, здатна до необдуманих вчинків, часто неконтролює себе. На рівні соматики це проявляється прискореним серцебиттям, почервонінням, розширеними зіницями, підвищеним кров’яним тиском. Про те є люди, у яких в стресових ситуаціях виділяється інший гормон – кортизол. Це проявляється у виглідя сонливості, постійному бажанні з'їсти щось солодке і калорійне, погіршенням пам'яті та уваги. Також надлишок кортизолу призводить до депресії, оскільки його вироблення знижує дію серотоніну й дофаміну — гормонів задоволення.

Коли всі фізіолічні процеси в нашому організмі відбуваються досить швидко, тіло реагує на події, коли виділяються певні гормони, то психіка людей не здатна так швидко зреагувати. Процес усвідомлення ситуації, події, явища триваліший і залежить від стійкості психіки. Простими словами, ми по-різному адаптуємося до нового, з різною швидкістю. Комусь легко звикнути до нової роботи, а хтось звикає роками, одна людина легко встановлює контакти з іншими, а інша довго вагається. Це все особливості нашої психіки. Це саме відбувається і зараз. Ми по-різному реагуємо на нинішню ситуацію не лише фізіологічно, а й на рівні психіки. Адже життя кожної людини складається не тільки з радості і щасливих моментів, але і сумних подій, розчарувань, хвороб і втрат. Щоб прийняти і пережити все, що відбувається, потрібна сила волі, необхідно адекватно бачити і сприймати ситуацію. У психології виділяють 5 стадій прийняття неминучого, через які проходять всі, у кого в житті трапляється непростий період. Їх проходить кожна людина, в житті якого трапляється якась страшна подія, хвороба або смерть близької людини. Тривалість етапів залежить від стійкості психіки. Дані стадії були розроблені американським психологом Елізабет Кюблер-Росс.. Перша стадія – стадія заперечення. Людина відмовляється вірити, що це відбувається саме з нею, і сподівається, що цей страшний сон коли-небудь закінчиться. Якщо мова йде про смертельний діагноз, то вважає його помилкою і шукає інші клініки та лікарів щоб його спростувати. Близькі у всьому підтримують людину, яка страждає, адже вони теж відмовляються вірити в неминучий кінець. Нерідко вони тільки втрачають час, відкладаючи так необхідне лікування і відвідуючи бабок-ворожок, екстрасенсів, лікуються у фітотерапевтів та ін.

Друга стадія – гнів. На другому етапі прийняття неминучого людину мучить пекуча образа, жалість до себе. Деякі просто впадають у лють і весь час питають: «Чому я? Чому це сталося зі мною?» Близькі і всі інші, особливо лікарі, стають найстрашнішими ворогами, які не хочуть зрозуміти, не хочуть лікувати, не хочуть слухати і т. д. Саме на цій стадії людина може посваритися з усіма своїми родичами і ходити писати скарги на лікарів. ЇЇ дратує все – як сміються здорові люди, діти і батьки, які продовжують жити і вирішувати свої проблеми, які що стосуються її.
Третя стадія – угода. На 3-му з 5-ти кроків прийняття неминучого людина намагається домовитися з самим Богом або іншими вищими силами. У своїх молитвах вона обіцяє йому, що виправиться, зробить те чи інше взамін на здоров’я або інше важливе для нього благо. Саме в цей період багато починають займатися благодійністю, поспішають робити добрі справи і встигнути хоч трохи в цьому житті. У деяких з’являються свої прикмети, наприклад, якщо листочок з дерева впаде до ніг верхньою стороною, значить чекають гарні новини, а якщо нижньою – то погані.
Четверта стадія – депресія. На 4 стадії прийняття неминучого людина впадає у депресію. У неї опускаються руки, з’являється апатія і байдужість до всього. Людина втрачає сенс життя і може робити спроби суїциду. Близькі так само втомлюються боротися, хоча можуть і не показувати цього.
П’ята стадія – прийняття. На останній стадії людина упокорюється з неминучим, приймає його, життя входить у своє звичне русло. Заспокоюються і близькі, розуміючи, що нічого вже змінити не можна і все, що можна було зробити, вже зроблено. Треба сказати, що не у всіх стадії протікають в даному порядку. Їх послідовність може змінюватися, а тривалість залежить від стійкості психіки.
Так чому люди по- різному реагують на нинішню ситуацію? По-перше, у кожного своя фізіологічна особливість організму та психіки, по-друге, кожен з нас перебуває на різних стадіях прийняття ситуації.

Якщо ж взяти до уваги той факт, що ми не знаємо, коли точно закінчиться пандемія, то мусимо адаптуватися та вчимося зберігати спокій. Тому я пропоную декілька практик, котрі здатні повернути нас до власних “острівків безпеки”, що допоможуть пережити цю кризу. Кожен з нас має позитивний досвід, який зміг сформувати в кожного з нас так звані “острівки безпеки” — це ресурси, за допомогою яких ми здатні впоратись із досить складними ситуаціями. Як віднайти ці ресурси у собі? Спробуйте пригадати ті позитивні моменти, коли вам вдалось впоратись з труднощами. Спробуйте пригадати тих людей, котрі були поруч із вами та допомогли пережити стресс. Якщо їх зараз уявити поруч із вами, то щоб вони сказали вам? Як підтримали би вас? Якщо ж у вашому житті трапилось так, що такого позитивного досвіду було недостатньо, то варто створювати нові острівки безпеки, будувати внутрішній “Стоунхендж” всередині самого себе саме тепер. Що ж можна робити?Формуйте свою “радість та задоволення” щодня, використовуючи дуже прості та доступні речі.Глибоке дихання та усунення м’язевого напруження допомагають організму припинити виділяти гормон стресу та почати розслаблятися. Проста вправа на кшталт “Глибокий вдих (рахуйте: 1-2-3), затримка дихання\напруження м’язів (1-2-3), глибокий видих (1-2-3), не дихаємо\розслабляємось (1-2-3)”. Виконуйте цю вправу протягом декількох хвилин і ви помітите зміни свого емоційного стану.Наш мозок, з одного боку, — геніальна машина, а з іншого — дуже «лінива» система. Дуже-дуже. І якою інформацією ми будемо його наповнювати — так ми будемо себе почувати. Спробуйте використовувати “щоденник позитивних дій” — щовечора називайте собі (або в колі сім`ї за вечерею) 10 позитивних речей, з якими ви зустрілись протягом дня. Вони можуть бути мінімальними, але вони повинні бути (навіть смішний кіт, якого ви побачили по дорозі на роботу — теж буде позитивною подією). Тобто ми вчимо мозок думати позитивно та фокусуватись на доброму. Пропоную вам прислухатися до себе та свого організму. Якщо ви досить емоційно реагуєте на події, вам варто вибудувати власні стратегії отримання інформації. Встановіть свій власний інформаційний фільтр. Як це зробити? Оберіть для себе 2-3 джерела, яким ви точно довіряєте, інформацію яких вважаєте достовірною та правдивою. Намагайтеся не критикувати тих та емоційно реагувати на тих, хто скуповує товари, помітно тривожиться або навпаки надмірно спокійний. Пам’ятайте, що кожен по-своєму приймає ситуацію, у кожного своя стадія прийняття.

Ні ви, ні я — ніхто з нас не може контролювати те, що може далі підкинути нам життя. Але ми здатні справлятися із ситуаціями у здоровий спосіб, отримуючи досвід та віру у себе!

Кiлькiсть переглядiв: 176

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.