Ось вона, найцінніша сімейна мудрість.
Одного разу йшов по дорозі старий мудрий чоловік, розглядав природу і милувався весняними яскравими фарбами. Тут він побачив чоловіка, який ніс на плечах неймовірно великий тягар. Було помітно, як у нього від такої тяжкості підкошуються ноги.
– Чому ти прирікаєш себе на такий тяжкий труд і страждання? – Запитав старець.
– Я страждаю для того, щоб мої онуки і діти були щасливими, – відповів бідолаха. – Мій прадід прирікав себе на тяжку працю заради діда, дід – заради батька, батько – заради мене, а я буду страждати заради щастя моїх дітей.
– А хтось у вашій родині був щасливим? – Поцікавився мудрий співрозмовник.
– Поки ще ні, але діти й онуки точно стануть щасливими! – Мрійливо промовив чоловік.
– На жаль, неписьменний не може навчити читати, а кріт ніколи не виховає орла! – Зітхнув старий мудрий чоловік. – Спершу потрібно навчитися самому бути щасливим, тільки тоді ти зможеш навчити щастю дітей. Це і буде твій найцінніший подарунок.
Коментарi